Легенди ПФЛ: ПФК Олександрія, сезон 2010/2011


З нагоди свого 20-річчя ПФЛ пропонуємо вболівальникам серію матеріалів, присвячених найяскравішим командам в історії першої та другої ліг

Олександрійська «Поліграфтехніка» була одним із найкращих клубів першої ліги, і на зламі століть заслужено перейшла до вищої. Однак певні обставини ослабили клуб, він припинив існування, й Миколі Лавренку довелося відроджувати традиції футболу краю з нуля. Так постав ПФК «Олександрія», котрий вийшов із другої ліги в першу і там швидко увійшов до когорти лідерів. Діставшись першої п’ятірки, колектив став бронзовим призером першої ліги 2010 року. Однак хотів більшого, і наступного сезону вважався вже одним з найголовніших фаворитів у боротьбі за підвищення в класі.

В умовах високої конкуренції

Між тим, перша ліга сезону 2010/2011 була напрочуд цікавою. Із найвищого дивізіону вилетіли сильні «Чорноморець» і «Закарпаття», із другої ліги поспіло амбітне поповнення у складі «Буковини», «Ниви» (Вінниця) та «Титану» (Армянськ). На чільні місця претендували алчевська «Сталь», ФК «Львів», «Кримтеплиця» і ПФК «Олександрія».

Однак уже з першого туру олександрійці заявили про свої претензії, здолавши ужгородців під керівництвом Ігоря Гамули. Той яскравий гол Шупика з подачі Запорожана ніби задав темп усьому сезону «чорно-зелено-жовтих». Лише у турі восьмому, вже восени, ПФК «Олександрія» зазнала першої поразки в чемпіонаті (дався взнаки неблизький виїзд в Чернівці), зате в осінній частині сезону підопічним Володимира Шарана вдалося здолати «Чорноморець» з Ігорем Наконечним на чолі й ФК «Львів» Олександра Рябоконя (3:0 в гостях).

Клас тодішньої олександрійської команди підтвердила й перемога над донецьким «Металургом» у драматичній кубковій серії післяматчевих пенальті – нагадаємо, що цей суперник під керівництвом Ніколи Костова через рік дійде до фіналу…

З перебудовою по ходу сезону

Але навіть місце у «зоні Прем’єр-ліги» не задовольняло олександрійців – вони старалися ще по ходу першолігового сезону підготуватися до переходу на вищий рівень. Ще в жовтні вдалося дозаявити грузинського легіонера Давида Таргамадзе із німецького «Фрайбурга» – молодий напівоборонець відразу додав олександрійцям швидкості й рішучості.

А по ходу зимового антракту ПФК «Олександрія» взагалі оновила свій склад заледве не на половину, і особливо чітко ці зміни були помітними в групі атаки – оновленій, мобільнішій, нестримній.

Якщо восени неприємний післясмак залишили поразки в Алчевську й Ужгороді, а також кубковий виліт від столичного «Арсеналу», то на другу частину сезону ПФК «Олександрія» мала запас міцності. Вийшовши на заключний відрізок на першому місці, провівши якісні збори в Криму й Туреччині, тренерський штаб на чолі з Володимиром Шараном вивів олександрійців на чемпіонський курс.

Розбудова команди, розбудова клубу

А між тим розвивався не тільки основний склад. У плані інфраструктури ПФК «Олександрія» також стрімко наближався до прем’єр-лігових стандартів, а в чомусь їх і перевершував. Дім футболу, зведений по ходу сезону майданчик зі штучним покриттям, розвиток дитячо-юнацького футболу – багато було зроблено для того, щоб клуб не просто вийшов у найвищу лігу, а підвищився у класі за всіма показниками.

Відповідати загальноклубному прогресу мала й перша команда. Не випадково взимку вдалося перехопити потрібних гравців у сильних першолігових клубів і навіть потенційних конкурентів. У захист прийшли Єрмак із «Кримтеплиці» і Назаренко із алчевської «Сталі», у півзахист – Пархоменко із «Дністра», Осадчий із «Динамо-2» та Старенький із ФК «Львів», у напад – Шевченко із алчевської «Сталі». Додався молодий воротар Гришин із дубля «Таврії».

При цьому колектив навіть дозволив собі відпустити кількох досвідчених футболістів, які вже втрачали місце в основі, але потребували ігрової практики.

Чемпіонською ходою

Весну «Олександрія» пройшла на одному подиху, досить впевнено й переконливо. Ключовий матч було виграно в Одесі, де підопічні Романа Григорчука (майбутні срібні призери сезону) отримали два голи без відповіді від Шевченка та Довгого. Неймовірний футбол показував Давид Таргамадзе, в активі якого чимало вирішальних м’ячів. Те, що команда вийде у Прем’єр-лігу, було зрозуміло ще ранньої весни. А офіційно забезпечити собі золоті медалі олександрійцям вдалося в запеклому обласному дербі в Кіровограді, за тур до фінішу. Далі лишалося святкувати.

Свято не зіпсувати жодним обставинам

У заключному турі алчевська «Сталь» завдяки точному удару Василя Палагнюка завдала олександрійцям прикрої домашньої поразки. Однак навряд чи господарі, достроково забезпечивши собі повернення у найвищий дивізіон, дуже засмучувалися з цього приводу. Попереду був святковий концерт, салют та конфетті, традиційне підкидання тренера та вручення золотих медалей першої ліги – перших в історії клубу на той час.

У Прем’єр-лізі тодішня олександрійська команда надовго не затрималася – взимку Володимира Шарана замінив Леонід Буряк, тріумфаторів першої ліги – легіонери. Давид Таргамадзе був проданий до «Шахтаря». Команда вилетіла назад в першу лігу, пізніше переживши зміну власника, об’єднання із сусідським ПФК «УкрАгроКом» та новий вихід в еліту. Але той святковий сезон 2010/2011 залишився і в пам’яті, і в історії. Як один із тріумфів олександрійського футболу, який приємно буде згадати і через роки.

Джерело: ПФЛ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Все о спорте в Александрии © 2013 - 2020